Звечоріло...
Мати запалила свічку.
- Що це?
- Це на згадку про минуле: про сумні, страшні часи
голодні і жорстокі.
- Розкажи.
- То слухай і запам’ятовуй, щоб і дітям і онукам передав.
Та і сам, що б ще не раз згадав.
У тридцяті голод панував на Україні.
панував і катував людей.
Перетрощував життя у млині,
Не зерно молов, а душі із землею.
Плакала земля так тихо-тихо,
Глядячи, як її діти, мов свічки,
Тануть на очах.
І як крадеться лихо, крадучи надію у сльозах.
Серце крається, душа неначе мліє,
Коли спогади летять назад.
Вогник в моїй пам’яті ще тліє,
Як моя бабуся плакала "про ад".
Пекло на землі було.
По всій країні -
Тихо, як в могилі – в кожній хаті смерть.
Море горя, сліз і люди мов ті тіні:
“Їсти, тільки їсти...” - в головах гуло.
Боже, дякую Тобі...-
І мати в сльози.
Що зберіг родину в ті часи.
Україну, рідну Україну
Не віддав, не кинув, Господи!
Спасе наш, спасибі
За травицю, корінці гіркі і горобців.
Крихти хліба – царська їжа ніби…
Так було тоді, синочку.
ЇЇ голос аж тремтів.
Сину мій цінуй, що Бог дав!
Відкарбуй в душі на все життя:
Вдячне серце май і в серці Бога,
Щоб не стерло пам’ять забуття.
Radmila Clark,
Wasilla, Alaska, USA
Стремлюсь, не достигну ли и я, как достиг меня Христос Иисус e-mail автора:radmila_sn@mail.ru
Прочитано 10509 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Статья в газету : Бог ли Христос? - Владимир Артемьев Бонус: ДВЕ ВСТРЕЧИ
Две девушки встретились мне на дороге.
Спросили: «Хотите услышать о Боге?
Я рад этой встрече, с восторгом кричу:
«О Боге?! Сестренки, конечно, хочу».
Их юные лица полны вдохновенья:
«Имеем от Господа мы откровенье.
Господь Иегова - единственный Бог.
Христос Иисус - Его лучший пророк.
Свидетели Господа мы Иеговы.
Журнал «Башня Стражи» - вот истины слово».
«Девчонки, родные, молю, погодите!
Вы страшную ересь сейчас говорите.
Христос - наш Спаситель, Он - Бог всех богов.
От смерти спасает Господня любовь.
Все, кто в это верит, теперь Божьи дети.
Я - Господа сын, не какой-то свидетель.
Вот Истина, Библия наша святая,
А вовсе не «башенка сторожевая».
Стоит ваша башня в бездонном болоте.
Опомнитесь, вы же в погибель идете!»
Но вижу: не внемлют они Слову Божью.
Опутал их дьявол смертельною ложью.
«О Господи, я так хочу их прозренья,
Я жажду помочь им прийти ко спасенью».
«Полгода назад, - мне Господь отвечал,
Впервые ты девушек тех повстречал.
Сердцами открытыми были готовы
Они принимать ко спасению Слово.
Но ты торопился и мимо прошел,
Зато лжепророк для них время нашел».
